vasil ce725В українській мові є «Доброго ранку», але «Добрий день» і «Добрий вечір». А як правильно сказати: «Він пра?вий» чи «Він прави?й»? «Граблі?» чи «гра?блі»? «Мере?жа» чи «мережа?»? Ці та інші корисні цікаві завдання пропонував розв’язати першокурсникам МБФ під час зустрічі у читальному залі бібліотеки ЛНТУ відомий волинський письменник, заслужений діяч мистецтв України Василь Гей. 

 

Патріот української мови, Василь Степанович у доступній та делікатній формі провів урок для молоді та працівників вузівської бібліотеки на тему «Мова – не полова, а буття основа». Актуальність цієї теми важко переоцінити, бо нелегко уявити будь яку країну світу, крім України, де б місцеве населення не володіло б рідною мовою, яку потрібно вчити все життя.

На жаль, із ЗМІ не почуєш зразкової державної мови. Якщо наші депутати кажуть, що вони їздять «по округам», «по областям», замість «округами», «областями», то що казати про молодь… Звичайно, кожен має право на помилки. Ті, у кого українська мова була в пасивному лексичному запасі, переводячи її в активний, не повинні соромитися цих помилок. Бо для того, щоб навчитися мови, треба нею розмовляти. А ось диктори, вчителі, викладачі ВНЗ, актори, лектори повинні давати мовні зразки. Однак за 20 років незалежності Україна так і не стала українською. Якщо у Франції штрафують, коли хтось вживає англійське слово при наявності французького відповідника, то в Україні більшість людей навіть не знає, що згідно із законом нашої держави лайка у громадських місцях карається штрафом у розмірі від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В барах, на зупинках громадського транспорту, на вулицях постійно чуємо ненормативну лексику. А про «забруднення» мови будьякими професійними діалектними та іншими словами годі й казати. Складається враження, що в Україні загалом немає ідеального регіону, в якому люди розмовляли б літературною українською мовою. Для більшості лишається дуже складним питання з наголосом.
Приємно, що першокурсники ЛНТУ брали активну участь в тематичній лекції і виявили непогані знання з української мови. Дехто з присутніх дізнався про те, що громадяни України мають мовні обов’язки, зокрема, володіння рідною мовою – це не заслуга, а саме обов’язок.
«У нас мононаціональна країна, де корінне населення становить понад 70 відсотків, тож державною мовою мають володіти всі, – поділився враженнями студент Олександр Адамович, – Між собою можна спілкуватися хто як хоче, але на офіційному рівні всі повинні досконало володіти державною мовою. Тож питання, які виникли під час зустрічі з Василем Геєм, корисні практично для кожного, а відповіді на них дозволили розширити власний лексикон».
Колектив бібліотеки ЛНТУ, ініціатор проведення заходу, підготував низку видань довідкового змісту, зокрема словники, які є в наявності в університеті, і якими в разі потреби можуть скористатися охочі. Хоча і тут існує нагальне питання: чимало видавництв продукують словники сумнівної якості. Авторитетними є словники, які видає Інститут української мови, а все інше видає хтозна і хто як. Раніше над кожним із словників працював мовний редактор. Тепер вони, на жаль, відсутні, отож маємо словники з вадами, наприклад «Великий тлумачний словник української мови» видавництва «Перун». У Росії до послуг їх редакторів і журналістів є зручний портал gramota.ru. В Україні подібний ресурс відсутній і ніхто не вимагає мовного режиму. А він має бути і на радіо, і на телебаченні, і в навчальному процесі, інакше через декілька років лексикон більшості українців буде схожим на лексикон Елочкилюдоїдки…
Молоді люди ще декілька хвилин розмірковували над питанням, як правильно сказати українською: «Мені ця дівчина кинулася в очі». А ви знаєте?..